ДОРОГА ДО МУЗЕЮ

До музею Лесі Українки в Ялті найкраще іти від моря, що завжди вабило поетесу, як подих волі, як дотик вічності, і втішало мінливою гамою сині та розлитим у ній небесним сяйвом. До набережної річками стікаються старовинні вулички Ялти з усіма прикметами кінця ХІХ століття. Одна з них - особливо затишна і таємнича - Катерининська (за радянських часів Літкенса), хоч, мабуть, слід було її назвати вулицею Семи Муз, так тісно вона пов"язана з мистецтвом і діячами культури.

За кілька кроків зліва ви зразу побачите пам'ятник Лесі Українці (скульптор - Галина Кальченко, архітектор - Анатолій Ігнащенко). На невисокому постаменті силует поетеси, втілений у бронзі; вона немов вслухається у шум прибою, сівши відпочити неподалік моря, або ж уся у полоні прибою своїх дум.

Пам"ятник встановлено у 1972 році. Скульптор Г.Кальченко, яку Олесь Гончар назвав однією з найпоетичніших високоталановитих жінок України, подарувала його місту на прохання громадськості.

За пам'ятником - чепурна двоповерхова оселя з дерев'яними балконами, споруджена не без впливу мавританського стилю. Щоб опинитись в музеї Лесі Українки, треба піднятися сходами на другий поверх.

Кажуть, що всі музеї світу починаються зі сходів, якщо точніше - зі сходження, бо завжди вони є символом духовного зростання нації. Не можна не погодитись зі словами Максима Горького: "Якщо народ уміє шанувати своїх великих поетів, якщо він вважає їх рідними собі - це свідчить, що народ зрозумів велике значення своїх творчих сил і навчився поважати себе".

Історія створення музею Лесі Українки - це також дорога до Храму. Вона була довгою і виснажливою - майже чверть століття боротьби, праці, зневіри, і знову праці. Старше покоління передавало, як естафету, свою мрію про музей молодшому, і свої очікувані плоди вона принесла 1991 року, коли до 120-річчя з Дня народження поетеси в Ялті гостинно відчинила свої двері експозиція "Леся Українка і Крим".
Отож експозиція - ровесниця незалежності Української держави. А через кілька літ, згідно з наказом Ялтинського міськвиконкому від 10 вересня 1993 року, вона отримала статус музею Лесі Українки на правах відділу Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею.
Завітайте в будиночок № 8 по вулиці Катерининській, який в народі ще деколи називають Лесиною домівкою. І коли переступите його поріг, хай почуються вам невмирущі слова:

Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.