ПОСТСКРИПТУМ

Духовне джерело музею Лесі Українки в Ялті ще тільки розпочало свою історію. Його становленню допомогли десятки, сотні шанувальників творчості великої доньки українського народу, за що їм - низький уклін. Особлива дяка ялтинським краєзнавцям Олексію Федоровичу Нирку, заслуженому працівнику культури України, та Остапу Юрковичу Кіндрачуку, народному кобзареві. Експонати з їхніх приватних колекцій вдало доповнили надбання фондів Ялтинського державного об"єднаного історико-літературного музею.

Хочеться сподіватись, що надалі музей поповниться новими цінними експонатами і з роками стане відомим не лише в Криму і Україні. Ім"я Лесі Українки володіє чудодійною аурою, яка владно приваблює до себе тих, хто шукає зустрічей з вічністю.

Відвідини музею дають можливість поглянути на Крим, і зокрема Ялту, столітньої давності очима Лесі Українки. І минуле стане напрочуд близьким і прозорим. У мальовничих куточках побіля моря, на крутих міських вуличках та розлогій набережній, раптом відкриються золоті сліди Лесі Українки, що донедавна були сховані від пильного ока нашаруванням сучасності.

Але Ялта назавжди залишиться містом Лесі Українки.

І світлу пам"ять про три роки української Іфігенії в Тавріді прийме в свої обійми прийдешність, до якої линули всі помисли і фантазії поетеси:

Коли втомлюся я життям щоденним,
Щоденним лихом, що навколо бачу,
Тоді я думку шлю в світи далекі,
Блукає погляд мій в країні мрії.
Що бачу я в далекому просторі?
Прийдешність бачу я, віки потомні.