ПОЕЗІЯ

Надія Павленко

Пісня почуттів

Пошепки вітер мені навіває
І наче наспівує дивні пісні.
Серденько зразу в ту мить відчуває:
Надворі давно вже не літнії дні,
Я знов до серця свого прислухаюсь,
Пильніш прислухаюсь, та чую лишень
Осінню мелодію й знову питаюсь:
"Чому більш не чую веселих пісень?"
У серці моїм народилась ідея,
Торкнулася я до своєї струни,
Той дотик збудив в мені пісню Орфея,
I душу його я відчула
В собі.

***

Лиш сонечко в синій сховається хвилі,
І світло засяє в біленькій хатині,
Як тільки цвіркун застрекоче на стрісі
Вже чується парубка пісня у лісі.

Вже грають музики, дівчата співають
І співом своїм світлий день проводжають
Та ніч зустрічають казкову, чарівну,
Осяяну зорями, темну царівну.

Для неї вони хороводи кружляють,
Для неї всю ніч крізь вогнище стрибають
А потім, як сонечко визирне з річки,
Й розкине проміння по небу, як стрічки,

Що сяють в вінку на голівочці ясній,
Як сонечко світлій, як сонце прекрасній,
Тоді всі щасливі музики й дівчата
Славетне Ярило почнуть прославляти.