ПОЕЗІЯ

Ольга Кравченко

***

Розламаних ліній
Розламані тіні
І кулі планет
Відлітають у вічність.
А зоряні зграї
Рвуть всесвіту стіни
І сонця згасають
Під ними…
Хай сонця згасають!
Хай рушаться стіни!
І кулі планет
Відлітають у вічність.
Ми, поки ще є,
в нас маленькі хвилини,
Збережімо коханню вірність.

***

Я піду по хвилястій дорозі.
Я піду по місячній стежці.
Доторкнусь до кришталика зірки
І загляну в палаюче серце.
Я піду у прозору вічність.
Я піду в таємницю неба.
Я розтану у місячнім світлі
Та дощем повернусь до тебе.

***

Ти зіграй мені на флейті.
Ти зіграй мені на скрипці.
Звуки знов кружляють легко,
Як кохання в юнім серці.
Ти зіграєш - і луною
Заспівають зорі в небі.
Ти зіграй! Це так чудово.
Бо відкрило серце двері.