Артур Цикалюк

ЧОТИРИ ПОРИ ЛЮБОВІ
1
Задивилась
Стара
Осінь
На мене
Листям
Іржавим.
Щастя
Полетіло
За вікном.

2
Кольорове
Щастя
Замінило
Біле диво
І ми –
Вже
Не ми –
Снігові
Дід
І Баба.
Сніжинка
Запросить
Нас
У дім
Із криги,
Напоїть
Холодною
Білою
Кавою,
Сипне
В очі
Білою
Тугою.

3
А потім –
Весна.
Бо любов –
Це та,
Що зелена.

* * *
Зірки
По
Небу
Літають
За нами
І
Сором'язливі
Квіти
До тебе
Зачервонілись.
Зради
Ятаган –
Голову
З
Плечей.
Бо
Любов –
Це Та,
Що
Вбиває...

* * *
Стисну
Зуби.
Без Тебе.
Ти –
Трунок.
Слова
Тікають.
Осінь
На
П'яти
Наступа.

* * *
Падають
На воду
Аплікації
Осінні.
Чогось
Жаль.
Когось
Зустріну.
Комусь
Потрібен.
Когось
Люблю.

* * *
Осінь
Розкидала
Коси.
Накрила
Небо
Сірою
Шторою.
Тепер –
Плаче.
Не
Знаю,
По кому.
Чи
Не тому,
Що мене
Розлучила
З кавовими
Твоїми
Очима?..

* * *
Ми
Гралися
Давно.
Любимо
Тепер.
Пуп'янок –
Уже
Квітка.
Два світи –
Вже
Один.
Падаю–
Знову
Встаю.
Хороше,
Добре,
Легко,
Світло...

* * *
Ти
Відкрий
Вікно
У запах
Півоній
І бузку.
Упізнай
Мене.
Струна
Тривожно-
Гаряча.
Може, Ти –
Розлюбиш.
Я ж
Тебе –
Ніколи.

* * *
Устами
Уст,
Руками
Рук,
Думок
Думками...
Крутиться
Корба
Колодязя.
Питимеш
Із
Моїх
Рук.
Як
Добре,
Що
На
Світі
Ще
Залишилася
Любов...

* * *
Сумно,
Бо
У
Мене
Є
Ти.
І –
Добре
Мені.
Яке
Хороше
Слово:
ТИ.

* * *
Хто
Пожалив
Моє
Серце
Кропивою?
Блукаю
Алеями
Думок.
Шукаю
Один
Погляд.
Мамо,
Хочу
Погрітись
Біля
Твоєї
Усмішки.

* * *
Земля –
Крапка
На
Чистому
Папері.
Чи
Дощ,
Чи
Сніг,
Чи
Вітер –
Вона
Крутиться.
Поки
На
Ній
Є
Любов.