Поетичний хист Лесі Українки формувався і зміцнювався не лише на величній духовності й героїчній історії свого народу, а й творчому засвоєнні найкращих надбань світової літератури і мистецтва, чому значною мірою сприяли родинні обставини та те інтелігентне оточення, в якому вона перебувала і виховувалася.

Окрім рідної української, вона вільно володіла мовами: німецькою, французькою, латинською, давньогрецькою, італійською, англійською, іспанською, російською, польською, болгарською, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Саме постійне зацікавлення світовою літературою і історією дозволило їй у 1890 році написати підручник "Стародавня історія східних народів", який було вперше видано у 1918 році в Катеринославі. Про її глибокі знання античної літератури засвідчують поезії "Сафо", "Іфігенія в Тавріді", "Ніобея", "Орфеєве чудо", а біблійні теми та мотиви оригінальне розробляються у віршах "Я бачила, як ти хиливсь додолу", "То може станеться і друге диво", "Дочка Чєфая", "Ізраїль в Єгипті", "Пророк", "Жертва", "Саул" та інші. Окрім того, Леся Українка на основі глибокого знання історії, побуту, звичаїв, мистецтва і літератури багатьох народів написала вірші "Єврейська мелодія", "Єврейські мелодії", "Пісня флорентійська", "Дим", "Напис в руїні", цикли "Весна в Єгипті" та "Єгипетські фантазії".

У циклі "Весна в Єгипті" поетеса майстерно і глибоко проникає в сутність життя і особливості природи єгиптян. Та одночасно з цим вона не оминає і злободенних соціальних мотивів, її непокоять "гніт фараонів, кормига чужинців", як в давнину, так і тепер ("Таємний дар"), а також і те, що відбувається у рідному краєві.

У вірші "Дим" Леся Українка своєрідно опрацювала "італійську тему", яскравими фарбами змалювала нужденне життя робітників цієї країни, яке тут же викликає у неї асоціацію з тяжкою працею українських робітників на фабриках і заводах. Саме тому і трудяща Італія стає їй не чужою, а ніби своєю рідною країною, бо ж пригнічують народ скрізь однаково:

а з вікон визирали, мов привиддя,
якісь бліді, невільницькі обличчя.
А над усім той дим, той легкий дим,
...

Той дим проник мені у саме серце,
І стиснулось воно, і заніміло,
І вже не говорило: "чужина".

Особливо міцно і влучно, проте, пов'язані зі світовими сюжетами, мотивами і образами драматичні твори Лесі Українки, зокрема поеми. Слід відзначити, що значна частина цих творів розроблює біблійні і давньоєврейські мотиви і сюжети ("Самсон", "На полі крові", "Вавілонський полон", "На руїнах", "В дому роботи, в країні неволі"), античні теми ("Оргія", "Касандра"), давньосхідні мотиви ("Айша і Мохаммед"), теми з життя та боротьби ранніх християн ("Одержимая, "В катакомбах","Руфін і Прісцілла", "Йоганна, жінка Хусова", "Адвокат Мартіян"). Різні епізоди визвольної боротьби, а також життя лицарів з новим осмисленням образів розроблює поетеса у таких своїх творах, як "Роберт Брюс, король шотландський", "Давня казка", "Біла посестра", "Ізольда Білорука", "Осіння казка", "Камінний господар". Потрійно відзначити, що майже у всіх оцих творах авторка досить сміливо ставить на розв'язання не лише актуальні етично-психологічні, а й соціально-політичні питання.

П'єси і драматичні поеми Лесі Українки своїми сюжетами, темами і мотивами міцно пов'язані з світовою історією, культурою і літературою і становлять, таким чином, визначне мистецьке явище у розвиткові загальносвітового літературного процесу.

Визначний внесок в розвиток світової культури зробила Леся Українка і своїми перекладами творів письменників багатьох літератур українською мовою. Після І. Франка Леся Українка була чи не найплідніщим і наймайстернішим таким перекладачем.
Перекладами з інших літератур поетеса почала займатися ще, власне, з дитячих років. У тринадцятилітньому віці вона разом із старшим братом Михайлом, що виступав під псевдонімом Обачний, переклала українською мовою "Вечера на хуторе близ Диканьки" М. Гоголя. А ставши відомою письменницею, вона виробила об'ємну програму перекладу українською мовою творів Гоголя, Короленка, Гаршина, Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Гончарова, Достоєвського, Л. Толстого, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бомарше, Бернса, Гете, Шіллера, Байрона, Вальтера Скотта, Бальзака, Беранже, Гейне, Гюго, Лесажа, Леопарді, Лонгфелло, Жорж Санд, Сталь, Флобера, Золя, Міцкевича, Сирокомлі, Конопницької, Красицького, Крашевського, Ожешко, Сенкевича, Словацького та багатьох інших. Уже оцей перелік прізвищ визнаних у всьому світі митців художнього слова засвідчує про Неабияку обізнаність Лесі Українки з найкращими надбаннями світової літератури, з якими вона намагалася ознайомити український народ з метою піднесення його інтелектуального і культурного рівня.

До перекладацької діяльності Леся Українка підходила надзвичайно серйозно. Вона наголошувала, що переклади повинні бути здійсненні на високому професійному рівні, а для цього перекладач обов'язково повинен користуватися оригіналом, а отже і вільно володіти багатьма мовами.

Про те, що світова література була невід'ємною частиною творчості Лесі Українки, свідчать і її літературно-критичні та публіцистичні статті, переважна більшість з яких присвячена зарубіжній літературі. Особливо актуальними є такі її літературно-теоретичні дослідження: "Два направлення в новейшей итальянской литературе", "Заметки о новейшей польской литературе", "Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.", "Утопія в белетристиці", "Народничество в Германии", "Михаил Крамер" та багато інших.
Леся Українка належить до тих небагатьох митців українського художнього слова, які своєю творчістю і діяльністю були міцно пов'язані з світовим літературним процесом, світовою культурою, залишаючись одночасно оригінальними і самобутніми національними письменниками.

В свою чергу Леся Українка привертала увагу багатьох письменників і дослідників різних літератур, її твори перекладалися і перекладаються майже у всіх країнах світу, зокрема Росії, Білорусії, Чехії, Англії, Німеччині, Франції, Канаді, США та ін. Літературознавці багатьох країн присвятили українській поетесі чимало статей, монографій, літературних портретів.

газета "Кримська світлиця", 24 лютого 1996 р.