Олександра Вісич
Ст.науковий співробітник ЯІЛМ
ЛИЦАР КРИМСЬКИХ ВИНОГРАДНИКІВ

"Крим зробив на мене таке враження
(краса природи не тiльки вразила мене,
а й пригнiтила), що я ходив тут як увi снi..."
(М.Коцюбинський)

З різних причини приїжджають до Криму. Михайла Коцюбинського вперше сюди привела філоксера, шкідник виноградників, що був особливо небезпечний наприкінці ХІХ століття. Саме завдяки кампанії боротьби з філоксерою письменник вдосталь напився краси на нашій, Богом осяяній землі. І, як солодкий виноград перетворюється у п'янке вино, так кримські враження письменника перетворювались у довершені художні твори.
Вперше Коцюбинський приїхав до Криму у складі філоксерної комісії навесні 1895 року, після трирічної роботи в Молдавії. Поселився в Сімеїзі, що на ту пору ще не став модним курортом, але встиг покритися багатими виноградниками, більша частина яких належала магнату Мальцову.
Спочатку робота на мальцовських виноградниках здалась Коцюбинському нескладною. Разом з ним працювали солдати, що належали до протестантської секти менонітів, серед яких письменник відчував себе самотнім. Незабаром Михайло Коцюбинський перебрався до Кастрополя, але і там не зміг позбавитися депресивного стану: "...нудьга жере мене, чогось мені сумно, журно та нудно у цьому розкішному закутку..." Пригнічувала й надмірна увага агентури поліції до його персони. Скоро самотність стала нестерпною. На щастя, восени її порушила наречена Михайла Коцюбинського Віра Дейша, з якою довкілля вмить перетворилось у казку. Особливо пам'ятною для обох стала прогулянка в урочище Святої Трійці (24 вересня), яку молодята пізніше згадували як важливу віху в їхній спільній долі. Віра Дейша поїхала з Криму 29 вересня, а Михайло Коцюбинський затримався на роботі аж до листопада. День за днем він обробляв виноградники Сімеїза, Кастрополя, Кучук-Коя, Кікенеїза. На зимовий сезон членам філоксерної комісії випадав відпочинок, який він розпочав у колі родини на Вінниччині.
Вдруге до Криму Михайло Коцюбинський та Віра Дейша, яка вже стала його дружиною, приїжджають 1896 року. Свою тимчасову домівку молоде подружжя влаштувало в Алупці, а в червні вони оселяються в Алушті, звідкіля Коцюбинський повідомляє Б.Грінченкові: "Живеться нам в Алушті так собі; місця тут гарні, читать є що (московські журнали) - та тільки мені ніколи й читать. Роботи (не так роботи, як ходіння) так багато, що часом ледве дихаю". Дійсно, приходилось часом щодня проходити по виноградника до 30 верст, до того ж дошкуляла "спека африканська". Однак вдома його чекала дбайлива дружина, яка знімала втому своєю ласкою і турботою. Коцюбинські винаймали окрему дачу, щодня купались в морі. Але у вересні Віра Устинівна виїхала до Вінниці, і тепер за письменником стежила тільки невсипуща поліція.
Після від'їзду дружини Коцюбинський намагався їй писати майже щодня, гостро відчуваючи свою самотність і розполовиненість, миттєвості перетворювались для молодого чоловка у вічність. Місяць без дружини Коцюбинський (в листах він підписувався Муся) називав "своєю ерою" "без Віри", в листах позначаючи її так: "день1-й", "день 2-й" і т.д. Ці послання відкривають ніжне, любляче серце письменника, його душевну близькість з дружиною.
Крим надовго зберігся в пам'яті Коцюбинських, і літню відпустку 1904 року вони вирішили провести саме тут, сподіваючись благотворного впливу тих чарівних вражень, які не забули протягом восьми років. Тиждень подружжя мешкало в Севастополі, а потім здійснило подорож по Південному березі Криму, зупиняючись в знайомих місцях, де колись працювала філоксерна комісія: в Алупці, Алушті. Пізніше у листі до М.Мочульського Коцюбинський признається, що головною метою його відвідин Криму 1904 було відвідати Козьмо-Дем'янівський монастир. Письменник мав намір поступити в нього послушником, "надягти на себе підрясник, ходити до церкви, їсти і спати разом з братією", щоб зібрати матеріал для повісті, сюжет для якої вже народився і вимагав наповнення живими спостереженнями. З прикрістю він довідався, що на ту пору монастир став уже жіночим. Тому з-під його пера вийшло тільки оповідання "В грішний світ", написане "з відчаю". Але прагнення поповнити свою скарбницю вражень для подальшої творчості гнало письменника далі, і він продовжив свої пошуки в Бахчисараї. Кримськотатарський колорит цього міста не обманув сподівання письменника, відкритого для інших культур.
Остання зустріч М.Коцюбинського з Південним берегом Крим відбулась 1911 року. Спочатку три дні він з сім'єю перебував у Севастополі, один - в Ялті, а потім влаштувався в Сімеїзі, який на той час дуже змінивя, перетворившись на майже утопічне місто-сад. Позитивний вплив приморського клімату змусив письменника продовжити свій відпочинок в Криму, але "рослинне" життя втомлювало його, хотілось відшукати нові теми, задля чого планував виходити по ночах з рибаками у відкрите море. Нерідко вибирав для прогулянок гірські маршрути, двічі ходив з дітьми в Алупку. Незабаром творчі плани змусили письменника залишити сім'ю в Сімеїзі і виїхати пароплавом в Одесу, а звідти за кордон, в Карпати, які обіцяли йому очікуване натхнення. Та покидав він прадавню таврійську землю з вдячністю до південного сонця.
Неповторні пейзажі Південного берега Криму нерідко оживали в пам'яті Михайла Коцюбинського. Кримські спогади повсякчас супроводжували його під час закордонних мандрівок. Навіть на курорті в Італії, письменник згадував Сімеїз, коли любувався цвітінням дроку, палаци Константинополя здавались йому схожими на Бахчисарайський, берег в Ніцці нагадував Алушту, а море в Криму він вважав красивішим, ніж в Італії.
Ім'я Михайла Коцюбинського стало символом високих здобутків українського письменства початку ХХ століття, і нам слід пишатись, що він залишив свої золоті сліди на Південному березі Криму, зумів відтворити його багатонаціональний колорит у своїй творчості.
В рамках проекту "Літературні музеї України - в гостях у Ялті", започаткованому 2003 року, в Музеї Лесі Українки (відділі Ялтинського історико-літературного музею) проводяться виставки, присвячені видатним постатям української літератури. Цього року до Ялти завітав почений гість - Михайло Михайлович Коцюбинський. Експонати для виставки "Крим очима Коцюбинського" були надані фондами Ялтинського історико-літературного музею та Чернігівського літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського. Виставка присвячується 140-річчю з дня народження видатного українського письменника і чекає своїх відвідувачів.