І Міжнародна конференція "Українське кобзарство - історія і сучасність"

В.С. Січко
Заслужений працівник культури України, завідувач художньо-естетичної кафедри Миколаївського муніципального колегіуму, художній керівник народної Бузької капели “Кобзарський передзвін” та школи “Кобзарська наука.

“Муніципальний колегіум – духовний центр формування та розвитку кобзарського мистецтва на Миколаївщині”

В умовах глобалізації та динаміки новацій розголосся національних культур світу – кобзарство повноцінно живе в просторі Всесвіту, являючи собою один з чинників процвітання української національної культури.
Кобзарство – безцінна сторінка історії великого українського народу, душа української нації.
Кобзарство збирає розпорошеність українців у світі. Його коріння невмируще, бо Воля, Патріотизм, Краса притаманні світобаченню українців, вони вічні.
Музикування на бандурі в XXI столітті означає ніщо інше, як збереження образно відчуттєвих основ рис характеру майбутніх будівничих незалежної України, а саме: національну гордість, патріотизм, великодушність розумової сили і культури мислення, згуртованість як прагнення в майбутнє. Адже в глобалізації виграє та держава яка збереже ціннісні і духовні ареали.
Кобзарство, як вид мистецтва само визначає особистість, з’єднує її з країною, її традиціями та культурними сучасними запитами. І сьогодні на півдні України, на старовинних землях Буго-Гардієвської паланки Миколаївщини є такий запит.
Саме козацька Кобза і Бандура, споконвічні супутники пісень і кобзарських дум, стали підґрунтям створення такого кобзарського осередку в школі нового типу, – де горить зелений вогник для розвитку природних задатків у здібних та обдарованих дітей. Для педагогів класу бандури, викладачів вокалу, риторики це є інноваційний шлях, який ще мало освоєний педагогічною наукою, а тим паче практикою. Тому і праця вчителів освітніх дисциплін в такому навчальному закладі є нелегкою, оскільки вона пов’язана з новаторством.
Знайомлячись з роботою наших загальноосвітних закладів можемо констатувати, що вона насичена цікавими і нестандартними рішеннями багатьох педагогічних проблем. Поряд з науковими розробками відбувається їх активне опрацювання педагогічними колективами, що безумовно є позитивним моментом і сприяє більш ефективному розвитку педагогічної сфери. От і зараз, торкаючись означеної проблеми, ми хочемо показати яким чином її вирішують педагоги-практики. В цьому переконує практичний досвід, накопичений у Миколаївському муніципальному колегіумі. Ядром авторського проекту школи “Кобзарська наука” колегіуму педагогічний та батьківський колектив визначили ідею національної ідентифікації. Сучасна інформатико-математична наука і традиції кобзарства, володіння мистецтвом гри на бандурі, спів українських народних пісень в її супроводі є вагомою часткою життєдіяльності учнів в розголосому соціокультурному просторі сучасного життя.
Науково-методичну та дослідно-експериментальну роботу з питань формування естетичної культури учнів засобами кобзарських традицій протягом останнього десятиріччя очолює директор колегіуму, кандидат історичних наук, заслужений працівник освіти України С.М. Січко закоханий в бандуру і кобзарство.
Школа “Кобзарська наука” муніципального колегіуму – це цілюще джерело, наповнене духом народної козацької пісні та кобзарської думи. Тож недаремно вже два десятиріччя черпають з нього молоді кобзарі колегіуму високу духовну і моральну чистоту, яка виховує в них естетичний смак, почуття любові до святинь рідної землі, батьківських традицій і сприяє вихованню національної гідності українського лицарства.

МОДЕЛЬ ШКОЛИ “КОБЗАРСЬКА НАУКА”
Миколаївського муніципального колегіуму

Сучасна українська педагогічна думка все рішуче схиляється на користь відновлення спадкоємності в художньо-естетичному вихованні як методологічної бази сучасних виховних проектів.
Кобзарське спільне середовище, як основне джерело в колегіумі, діє вже друге десятиріччя. Бандура активно увійшла у життя і творчість вчителів, учнів, родини.
В музикуванні на бандурі виконавець органічно поєднує і пошану до рідної мови, і художньо-естетичне тлумачення та розуміння народної пісні, і висловлює патріотичні почуття, пов’язані з героїчною історією свого народу.
В центрі уваги експериментальної роботи педагогічного колективу колегіуму поставлена проблема, пов’язана з такими чинниками, як:
* розвиток традицій, культури, мови, художньої творчості, збереження історико-культурної спадщини.
* розробка ефективних механізмів підтримки і функціонування культурно-мистецької сфери в освітніх закладах нового типу.
* створення умов для успішного розвитку інтелектуальних і художньо-творчих запитів учнів колегіуму.
Авторський проект, над реалізацією якого працює педагогічний колектив колегіуму, дав можливість створити в системі виховного процесу та художньо-естетичної освіти учнів II-XI класів оригінальну за структурою та змістом школу “Кобзарська наука”, яка допомагає зберігати та відтворювати предківські народні традиції кобзарського мистецтва в сучасних умовах та на перспективу.
До опанування грою на бандурі залучаються хлопці починаючи з 9 років. Школа має певні ступі навчання кобзарської науки, а саме:
* Школа І ступеню – 1-3 класи – підготовчий період: ознайомлення, залучення, вивчення інтересів, нахилів, здібностей, особистого бажання опанування грою на бандурі.
* Школа II ступеню – 4-7 класи – розвиток обдарованості, навчання в школі “Кобзарська наука”. Чотири основні роки навчання в класах бандури. Виступи у складі ансамблів “Кобзарики”, “Підківка”, “Гуляй-вітер”, “Чумаченьки”.
* Школа III ступеню – 8-11 класи – самовдосконалення майстерності гри на бандурі. Спеціалізація на індивідуально-вибіркових засадах, творча самореалізація в капелі “Кобзарський передзвін”.
Педагогами розроблені авторські навчальні програми, які передбачають гуртовий спів та соло спів у супроводі бандури.
Миколаївський краєзнавець, збирач народної творчості, провідний методист з питань художньо-естетичної освіти Л.М. Плужнікова-Мандра в свій час допомогла знайти унікальні краєзнавчі матеріали про кобзарів-виконавців Прибузького краю, починаючи з XIX ст. Ці матеріали публікуються в кобзарських краєзнавчих фестивальних вісниках “Горицвіт” за її редакцією.
Велика пошукова робота, яку протягом десятиріччя ведуть відомі в Україні кобзарознавці О. Нирко та Б. Жеплинський дали поштовх капелі до вивчення історії кобзарства на Миколаївщині.
Навчально-виховна система школи “Кобзарська наука” передбачає традиційні щорічні серпневі кобзарські табори, як для обдарованих учнів так і для випускників колегіуму – вихованців школи кобзарства. Традиційні збори такого ґатунку забезпечують безперервність кобзарських традицій, відчуття родинності і кобзарського братства.
Для об’єднання всіх напрямків виховання в школі створена кафедра художньо-естетичного циклу. Метою її стало виховання і розвиток обдарованих і здібних дітей. Вершиною школи “Кобзарська наука” є Народна Бузька юнацька капела “Кобзарський передзвін” – лауреат Всеукраїнських кобзарський конкурсів і фестивалів, Всесвітнього форуму мистецтв українського козацтва в м. Києві, організатор і володар “Гран-прі” молодіжних кобзарських фестивалів Півдня України та Першого Всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва “Під срібний дзвін бандур”в м. Миколаєві.
Концертний склад капели налічує 30 молодих кобзарів, які є старшокласники та випускниками колегіуму. Різнобарвною є концертна програмна колективу – від української народної пісні “Ой, дівчино шумить гай” до класики – інсценованої хорової поеми Г. Хоткевича “Байда”.
Гастрольні кобзарські подорожі капели завжди перетворюються на прекрасні свята Бандури. Це прекрасна можливість для знайомств, спілкувань, обміну думками і досвідом, показу своєї майстерності, таланту та отримання певного заряду енергії і стимулу для подальшої кобзарської праці. Українська юнь повертає одну з найвищих національних духовних традицій – ім’я якій – Кобзарство.
Сучасну історію кобзарства треба робити сьогодні. Проведені фестивалі, фундатором яких став миколаївський муніципальний колегіум та народна Бузька капела “Кобзарський передзвін” – це і є сучасна традиція задля майбутнього, історія кобзарства XXI століття, це жива енциклопедія за художньо-естетичними законами багатовікових високих традицій, оберегами якої є Національна капела бандуристів України ім. П. Майбороди – художній керівник, народний артист України Микола Гвоздь та Детройтська капела бандуристів ім. Т.Г. Шевченко (США).
Єдність молоді на кобзарських фестивалях це формування культурно історичної пам’яті. Бо культурно-історична свідомість це не тільки раціональне знання про минуле, це в першу чергу емоційне духовно-практичне, ціннісно-орієнтоване прожиття молоді в мистецтві.

Січко В.С. Муніципальний колегіум –духовний центр формування та розвитку кобзарського мистецтва на Миколаївщині // Науковий вісник українського університету. – Т. 10 – Москва. – 2006. – С. 161-164