2001р. 6 жовтня, субота

"Осінній вінок до пам'ятника Лесі Українки" від учасників і гостей фестивалю "ЛЕСИНА ОСІНЬ", присвяченого 130-річному ювілею поетеси

Знайомство з експозицією "ЛОМИКАМІНЬ" музею Лесі Українки,
відділу Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею

14.30 - 15.00 Муніципальний духовий оркестр "Ялта"

15.00 - 15.05 Ансамбль бандуристок Кримського державного гуманітарного інституту
Покладання кошиків квітів до пам'ятника Лесі Українки від учасників і гостей фестивалю
"Лесина осінь"

15.05 - 15.10 Вступне слово про фестиваль "Лесина осінь" заступника міністра культури Автономної Республіки Крим Леоніда Кузьмовича Білого

15.10 - 15.11 Л. К. Білий надає слово Державному секретарю Міністерства культури та мистецтв України Василю Луарсабовичу Стасюку

15.11 - 15.16 Виступ Державного секретаря Міністерства культури та мистецтв України В. Л. Стасюка

15.16 - 15.17 Л. К. Білий надає слово начальнику управління культури Кізіловій А. М.

15.17 - 15.22 Виступ начальника управління культури Кізілової А. М.

15.22 - 15.23 Л. К. Білий надає слово депутату Верховної Ради України Н. А. Покотиило

15.23 - 15.28 Виступ депутата Верховної Ради України Н. А. Покотило

15.28 - 15.29 Л. К. Білий надає слово київській поетесі Наталі Поклад

15.29 - 15.34 Виступ Київської поетеси Н. Поклад

15.34 - 15.35 Л. К. Білий надає слово учениці Української школи та студентам Кримського державного гуманітарного інституту

15.35 - 15.45 Школярка та студенти читають поезію Лесі Українки українською та кримськотатарською мовами

15.45 - 15.46 Л. К. Білий надає слово завідувачці Ялтинського музею Лесі Українки Світлані Олексіївні Кочерзі

15.46 - 15.51 Заключне слово завідувачки Ялтинського музею Лесі Українки С. О. Кочерги
У кінці виступу зав. музею С. О. Кочерга запрошує гостей і учасників фестивалю "Лесина
осінь" познайомитися з новою експозицією "Ломикамінь" Ялтинського музею Лесі Українки

15.51 - 15.55 Ансамбль бандуристок Кримського державного гуманітарного інституту

15.55 - 16.40 Екскурсія-концерт по Ялтинському музею Лесі Українки. Екскурсовод С. О. Кочерга. У концерті беруть участь сопілкар, піаністка, бандуристка та читці з Кримського державного педагогічного інституту.

ОРКЕСТР "ЛЕСИНОЇ ОСЕНІ"

Небо глибокеє, сонце ласкавеє,
пурпур і злото на листі в гаю,
пізніх троянд процвітання яскравеє
осінь віщує - чи то ж і мою?
Леся Українка

На кримську землю, разом з процвітанням пізніх троянд, вже всьоме приходить ЛЕСИНА ОСІНЬ. Ми вже так звикли до сполучення цих двох слів, що не хочеться брати його в лапки, додаючи цим ніби якоїсь штучності. Ні, свято вийшло справжнє. Не так веселе, як бентежне, але хіба могла бути інакшою ЛЕСИНА ОСІНЬ? Як сказав незмінний режисер ялтинських фестивалів, приурочених видатній поетесі, Василь Вовкун, "це свято смутку і любові", бо саме ці нерозлучні почуття завжди викликатиме у нас ім'я Лесі Українки.
Ялта зустрічала гостей у по-літньому нарядній сукні, скроплювала бризками морських хвиль, які так вабили свого часу поетесу. Це вже налаштовувало на особливий лад і змушувало хвилюватись навіть тих, хто виступав на десятках концертних майданчиках світу.
Два дні гості та учасники фестивалю, а також всі, хто долучився до нього, мав можливість жити високим - небом, мистецтвом, думками. Немов за велінням якогось чародія припинилось крутитись колесо щоденної суєти, щоб всі ми стали великим гармонійним оркестром, яким диригувала наша печаль і любов.
Розпочалось свято у суботу, 6 жовтня, "Осіннім вінком" до пам'ятника поетеси. Вже звично мідь музикантів-духовиків змінили струни бандури, а потім слово взяли промовці. Тепло привітали численнях присутніх народний депутат України Ніна Покотило, Державний секретар Міністерства мистецтв і культури України Василь Стасюк; заступник Міністра культури Автономної Республіки Крим Леонід Білий навіть зачитав свій вірш, присвячений "Лесиній осені" (пізніше його поклала на музику бандуристка Лариса Іващенко). А потім до підніжжя пам'ятника поетеси лягли барвисті квіти ялтинської осені.
УІІ фестиваль "Лесина осінь" став особливим для ялтинців, оскільки на ньому відбулась всеукраїнська презентація нової експозиції Музею Лесі Українки, яку її автори назвали "Ломикамінь". І тому перша екскурсія по експозиції була незвичайна - екскурсія-концерт. У кожній залі оживали музичні інструменти, позаяк музична тема червоною ниткою проходить в експозиції - сопілка, рояль, бандура, мандоліна… А на балконі перед гостями несподівано ожила хвиля натхнення, яку свого часу тут з нетерпінням чекала поетеса. Пластичний поезоетюд "Хвиля" у виконанні студентки Кримського державного гуманітарного інституту Тетяни Генералової став несподіваною крапкою екскурсії-концерту. І були ще дарунки музею, грамоти його працівникам Міністерства культури та мистецтв України , які на Лесиному балконі немов перетворювались у казкове опале листя "Лесиної осені-2001".
Проте презентації на цьому не закінчились. У приміщенні Ялтинського державного об'єднаного історико-літературного музею розгорнулась виставка українського народного одягу та наївного живопису з колекції заслуженого діяча мистецтв України Василя Вовкуна. Після показу в Києві, в Українському домі, виставка "Незалежне мовчання" вперше прийшла до глядача за межами столиці. І ялтинці прийняли її з захопленням. Вони були зачаровані багатством вишивки українських сорочок, що раптом на очах перетворювались в одухотворені мистецькі полотна, у яких прочитувалось таке зворушливо-пісенне одвічне прагнення людської душі до щастя, до любові та гармонії.
А завершився перший день свята концертом, який ще довго будуть згадувати ті, яким пощастило послухати муніципальний камерний хор "Київ" під керуванням Миколи Гобдича. Програма "П'ять століть української духовної музики" для багатьох стала справжнім відкриттям. У ялтинському римо-католицькому храмі Пресвятої Діви Марії ще ніколи не звучала така прониклива молитва до Всевишнього українською мовою, і Він, я певна, не міг не почути її. Схвильовані і піднесені прихильники "Лесиної осені" покидали храм, щоб наступного дня знову продовжити знайомство з її акціями.
У неділю в Ялтинській музичній школі № 1 відбувся концерт юних віртуозів та майстер-клас фольклорного ансамблю "Дніпро". Водночас у конференц-залі готелю "Ореанда" проходила презентація першого видання творів Лесі Українки кримськотатарською та українською мовою у двох томах: "Квітка на долоні вічності" та "Лісова пісня", що вийшов за фінансової підтримки Міжнародного Фонду "Відродження". У теплій обстановці за великим круглим столом зібрались ті, хто своєю працею створював це унікальне видання, а також його перші читачі. Зацікавлену щиру розмову розпочала поетеса Галина Хмільовська, а за нею один за одним брали слово Валерій Басиров (упорядник і видавець), Данило Кононенко (редактор), Юнус Кандим (перекладач "Лісової пісні" і низки віршів, що увійшли до видання) та інші. Йшлося не лише про роботу над книгами, а про проблеми інтеграції в культурі, що так важливо у наш складний час, насамперед у місцях, де компактно проживають представники різних народів, до яких належить і наш Крим. Приємно було почути і враження гостей свята "Лесиної осені", літераторів та музейних працівників з Києва, які дали високу оцінку двотомнику, підкресливши його актуальність.
Фінальним акордом презентації став фрагмент "Лесиної пісні" у виконанні юних театралів з Сімферополя під керівництвом Алли Попової, яких вітали захопленими оплесками. А розмови ще довго не вщухали, після екскурсії по музею Лесі Українки письменники продовжили свої діалоги на його гостинному балконі, поговорити ж було про що, бо таки рідко ми спілкуємось, рідко нас об'єднує справжнє свято вічного поетичного слова.
Хочеться вірити, що Леся Українка вслухалась і в голоси наших сучасниць, які представляли поезію ХХІ століття - поезію вдумливу і пристрасну, самобутню і неповторну. В ній відчувалось напрочуд точне римування з невмирущою душею Лесі, голос якої лине до нас через століття. Літературно-музична композиція "Хотіла б я піснею стати", яка пройшла в кінопалаці "Ореанда", поєднала розмаїті обдарування - Людмила Таран, Наталка Білоцерківець, Наталя Поклад, що разом сплели живий поетичний вінок. Лауреат Міжнародних конкурсів Людмила Давимука подарувала слухачам п'ятнадцять романсів на вірші Лесі Українки. Але, як належить, і тут владарювало передусім слово Лесі Українки. Її вірші читала актриса Галина Стефанова, читала натхненно, подекуди несподівано, дивом втілюючи на сцені багатогранний і невловимий образ автора. Напружена тиша залу, що дихає в унісон з кожним рядком, з кожним його відтінком, для читця є завжди найціннішою винагородою. І Галина Стефанова отримала її сповна.
Святкове закриття УІІ фестивалю "Лесина осінь" відбулось, як і торік, у кіноконцертному залі "Ювілейний". І на цей раз ялтинська публіка змогла познайомитись з абсолютно новими мистецькими проектами. Справжнім дійством можна назвати фольклорні метаморфози В. Павліковського "Ті, що походять від сонця", які крізь призму нинішньої епохи відкривають глибинні пласти пісенної народної творчості наших предків. Ансамбль української музики "Дніпро" та його солістка заслужена артистка України Олена Кулик, які вже раніше брали участь у святі "Лесина осінь", показали в новій іпостасі свій мистецький потенціал. Органічним продовженням закриття став виступ камерного хору "Київ", що також перевтілився на наших очах, відтворюючи фрагменти "Цвіту папороті" Євгена Станковича. Таке мистецтво України навряд чи було знайоме пересічному глядачеві Ялти, він впізнавав засвоєні на генетичному рівні мелодії, вглядався у силуети старослов'янських костюмів, закохувався у відлуння чарівного мистецтва своїх пращурів і водночас дивувався його модерному прочитанню та, звісно, артистичній майстерності виконавців.
Однак свято не закінчилось разом з довгим згасанням оплесків. Тому що присутність Лесі ще довго відчували ті, хто брав участь у фестивалі. Особливе гостро святкову атмосферу, ймовірно, відчували гості. Хотілось багато про що поговорити, попрощатись з морем, яке завжди вміло дарувати наснагу своїм прочанам.
І був третій день "Лесиної осені", не зазначений на афішах. Як і в попередні, його серцем став музей Лесі Українки. Знову наповнився гамором магічний балкон, тут київські поетеси залишали автографи на своїх книгах, музейні працівники кваліфіковано оцінювали нову експозицію, разом згадували і планували, але час невимушеної бесіди збігав вельми швидко… І прощальними очима мовчазної Галини Стефанової немов дивилась на всіх Леся Українка.
Сподіваюсь, що, від'їжджаючи з Криму, наші гості мимоволі згадували Лесині слова: "Мені таки добре в цьому сонці та морському повітрі!" Але можна не сумніватись: наступного року свято "Лесина осінь" знову збере своїх друзів.
І знову залунає унікальний оркестр, який можна послухати тільки раз на рік в осінній Ялті.

Світлана Кочерга, завідувач музею Лесі Українки в Ялті