Світлана Кочерга
«БУЛА КОЛИСЬ ПРОРОЧИЦЯ КАССАНДРА…»

До Дня народження Лесі Українки в Ялті відбулась прем’єра вистави «Кассандра»
у виконанні народного любительського ексклюзив-театру «Сім Муз»

Щороку до Дня народження Лесі Українки з ініціативи музею письменниці (відділу Ялтинського історико-літературного музею) в Південній столиці України проводиться свято «Сім струн». Кожний з років має своє неповторне обличчя. І разом з тим кожний з них засвідчує зростання творчих сил, що формуються навколо Лесиної домівки в Ялті.

24 лютого 2007 року шанувальники творчості видатної української поетеси могли побачити дві прем’єри. Перша – це дебют новоствореної театральної студії для дітей «Мева». Її учасники, студенти-філологи другого курсу Кримського гуманітарного університету запропонували дітям, переможцям конкурсу малюнків «Віночок для Лесі», переглянути безпосередньо в музеї лялькову виставу «Біда навчить».

А ввечері перетворилась у справжній театр актова зала Кримського гуманітарного університету. Уже сама назва спектаклю інтригувала. «Кассандра» – напрочуд складний, філософський твір Лесі Українки, роботу над яким поетеса закінчила в Ялті 1907 року. Саме це і спонукало молодий колектив взятись за драму, яка ні разу не ставилася за життя поетеси. За сто років було не так багато спроб опанувати текст драми на сцені, а успішними можна назвати лише кілька проектів.

Отже, в історії театральної біографії «Кассандри» Лесі Українки з’явилась ще одна віха, що стало результатом роботи ялтинського ексклюзив-театру «Сім Муз». Це ім’я варто запам’ятати тим, хто його чує вперше. Як відомо, у Ялті є глибокі коріння українського театру. Свого часу в нашому місті гастролювали зірки театру корифеїв Марія Заньковецька, Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий та багато інших. На благодатній ялтинській землі протягом перших десятиріч ХХ століття отримали неабияку популярність кілька потужних театральних труп любителів, які грали переважно класику української драматургії. Врешті театр, побудований М.Новиковим, що пізніше отримав ім’я А.П.Чехова, також будувався зокрема і для постановок українських театральних труп.

Прикро, що мистецтво Мельпомени у сучасній Ялті нині опинилось на задвірках. Мабуть, Муза театрального лицедійства, як і всі ми, з нетерпінням очікує закінчення реставрації театру в курортному центрі. Однак творча енергія молодих театралів спонукає їх до об’єднання у любительські колективи, що тримаються виключно на ентузіазмі.
Геній Лесі Українки став центром притяжіння для молодих людей, життєві дороги яких свого часу привели в ялтинський музей поетеси. Так в його стінах, чотири роки назад, силами студентів Кримського гуманітарного університету була створена перша імпреза до Дня народження письменниці. Ніхто тоді не міг знати, що це був лише початок. Дорослішали молоді актори, зміцнювалось бажання вирішувати все складніші завдання, приходили на допомогу відомі українські актори і режисери, і не забарилось визнання – спочатку від однокурсників і викладачів, пізніше – від фахівців на конкурсах. Минулого року ексклюзив-театр «Сім Муз» при музеї Лесі Українки отримав звання народного любительського колективу Автономної республіки Крим. І це високе звання цілком виправдала масштабна робота над драмою Лесі Українки «Касссандра».

Атмосфера у колективі «Сім Муз» особлива: накладає свій відбиток музей, що повсякчас зримо нагадує про присутність Лесі Українки. До того ж більшість з театралів-любителів – фахові філологи. Тому багато в чому робота над текстом нагадує скоріше філологічні студії-семінари. Розгоряються дебати навколо поглядів науковців, захищається та чи інша версія тлумачення образу, ідуть в хід цитати з монографій і дисертацій. А тим часом фантазія розправляє крила, викликає все нові видіння, і поступово підпорядковує собі тверду логіку, оповиваючи аргументи своїм таємничим маревом.

Над образами «Кассандри», як завжди в ексклюзив-театрі «Сім Муз», працювали гуртом, продукуючи ідеї та вигадуючи їхнє технічне рішення. Хоча правив інтуїцією, абсурдом і прозрінням авторитет режисера Тетяни Павлюк. Фінансове опертя проекту надав відомий меценат з Чикаго (США) Микола Кочерга. Проглянувши виставу «Хотіла б я…» у виконанні семимузівців, він був захоплений потенціалом, унікальністю такого творчого співдружжя на березі Чорного моря. Але чи не найскладніша проблема для аматорського театру – бюджет часу. Як викроювати годину за годиною, як об’єднати щільний графік більше десяти осіб, музейних співробітників, викладачів, студентів…? Власне, тут не допоможуть жодні рекомендації, якщо не роздмухати щирий інтерес, утворити єдиний оркестр. Чи вдалося цього досягти художньому керівнику ексклюзив-театру «Сім Муз» Олександрі Вісич, мала показати прем’єра.

І ось прийшла мить істини. Хвилювання і збентеженість били через край. Аншлаг був повний. Перші ряди штурмували найпалкіші прихильники творчості семимузівців. На останніх принишкли скептики. Лаконічна декорація у вигляді геометричної фігури з великим прорізаним півколом нагадувала таємничий місяць. І розпочалася історія падіння Трої, створена Лесею Українкою. Стежити цікаво було не лише за монументальним текстом, але і за візуальною пластикою акторів, грою відтінків теракотового кольору, який домінував у їхньому одязі. Оригінальною знахідкою постановки стало виконання ролі головної героїні двома актрисами. Роздвоєння пророчиці досить відчутне у драматичній поемі. Це дозволило театру піти на сміливий експеримент: одна Кассандра (Ірина Карнакова) покірно несе свій хрест віщування, вона повсякчас терзає своїх близьких трагічним передбаченням загибелі Трої, друга, alter ego Кассандри (Тетяна Павлюк), приречена мучити сама себе – сумнівами, страхами, безпорадністю перед докорами, нездатністю зупинити неминуче. Ефектним у виставі є танок-герць, що символізує внутрішній конфлікт Кассандри, яка не хоче виходити заміж за нелюба, лідійського царя Ономая (Дмитро Бурлаков). Проте брат Деїфоб (Денис Мокренцов) наполягає на цій жертві, оскільки допомога війська лідійців є надією на перемогу над ахейцями. Інший брат Кассандри Гелен (Ренард Кутковський), намагаючись натхненним словом псевдопророка «керувати правдою», насправді присипляє пильність троянців. Вони довірливо приймають в дарунок як знак згоди Троянського коня. Лише Кассандра закликає схаменутися, але і вона не в силі опустити меч на голову ворожого розвідача Сінона (Дмитро Мокренцов), зворушена його ліричною сповіддю. У фіналі – пожежа Трої, родина царя Пріама полонена. На сцені скульптурна група тих, що сперечались з Кассандрою, відкидали її передбачення, – з чорними пов’язками на очах. І знову напівбожевільна Кассандра віщує: Гелену – кар’єру пророка у ворожому таборі, добрій і щирій сестрі Поліксені (Алла Абрамова) – остаточний крах надій, жорстокій зовиці Андромасі (Ірина Кравченко) – шлюб з ворогом, і лише красуні Гелені (Олександра Вісич), через яку і почалась Троянська війна, – прощення чоловіка і повернення тріумфу цариці. Кассандра бачить і своє майбутнє, відчуває, що в цей час вже гострять два мечі на її голову. Отож, слова без діла мертві суть. І тому Кассандра надягає на свої видющі очі чорну пов’язку, а її alter ego проголошує: «Нема руїни! Є життя! Життя!». Що це – божевілля, відмова від очевидного, прощання зі своїм трагічним призначенням, а може все-таки промінь надії для близьких, які так благали її про це? Людині ж бо так потрібна надія… Навіть після остаточного падіння ілюзій.

Вистава завершилась гучними оваціями. Зала стоячи вітала акторів. І це була дійсно перемога. Принаймні Лесі Українки. Все життя письменницю мучили невідступні питання: навіщо і для кого вона пише свої твори, що так болісно народжувались, висмоктуючи всю її енергію. Для вічності? Так! Якщо поетична авторська абстракція перетворюється в реальність.

…Через сто років стоять на сцені мудра Кассандра і її самозречене alter ego, чарівна Гелена, сяюча Поліксена, щаслива Андромаха, гордий Деїфоб, впевнений Сінон, величний Гелен. І їм аплодують ялтинці.

Інтродукція. Танок Гелени (Олександра Вісич)

І дія. Зустріч Кассандри з Геленою
(зправа наліво: Кассандра – Ірина Карнакова, alter ego Кассандри – Тетяна Павлюк, Гелена – Олександра Вісич)

ІІ дія. Сцена «Колискова для Поліксени»
(alter ego Кассандри – Тетяна Павлюк, Поліксена – Алла Абрамова)

Далі